Карнавал

Карнавал (від лат. Carne - м'ясо і лат. Vale - прощавай) - народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.

Вважають, що слово «карнавал» походить від латинського «carne vale», тобто «прощання з м'ясом». Слово «карнавал» вживається також в широкому сенсі щодо інших бучних святкувань, що часто супроводжуються маскарадами.

Найзнаменитіші карнавали: Венеційський, Бразильський в Ріо-де-Жанейро, Марді Гра в Монреалі і Новому Орлеані, Кельнський та Майнський карнавали в Німеччині.

Традиції святкування карнавалу різні в різних країнах. Іноді карнавал триває кілька днів. Карнавал святкують також у деяких протестантських громадах.

Український аналог карнавалу - масниця. Однак, у східній традиції масниця проводиться в неділю, за шість тижнів до Великодня.

ВЕНЕЦІЙСЬКИЙ КАРНАВАЛ

Карнавал у Венеції є не лише одним із найвідоміших, а й одним із найкрасивіших та найграндіозніших святкових гулянь цього роду.

Отже, трохи про його історію. Карнавал веде своє походження від дуже старих звичаїв - давньоримських язичницьких свят сатурналій, які справлялися на честь римського бога Сатурна після збирання врожаю, впродовж яких скасовувалися всі умовності і кожен веселився, на свій смак і розсуд. Ці свята супроводжувалися масовими гуляннями. Саме звідси походять також карнавальні маски - під час сатурналій рабам дозволялося сидіти за одним столом зі своїми хазяїнами, а з метою позірного «зняття» станової нерівності задля загальних веселощів усі учасники святкування приховували свої обличчя за масками. Вважається, що саме з Венеції карнавал поширився в інших містах Італії та Європи, а тоді вже і у світі в цілому. Перша ж документальна згадка про Венеційський карнавал датується 1094 роком. 1296 року Сенат Венеційської республіки офіційно встановив останній переддень великого посту святковим днем. Аж до кінця XVIII століття Венеційський карнавал лишався головною подією в культурному житті міста, хоча з індустріалізацією у XIX столітті цікавість до нього занепала. Втім, саме в цей час Венеційський карнавал стає широко відомим у світі, він мав і має дотепер значний вплив на світову культуру і мистецтво - від театру та образотворчого мистецтва  до літератури та кіно. У ХХ столітті, не в останню чергу завдяки комерціалізації та залученню міжнародного туризму, Венеційський карнавал переживає свою «другу молодість», ставши однією з основних туристичних принад міста і навіть країни.

Венеційський карнавал має свої неповторні звичаї, яких дотримуються ось уже близько дев`яти століть. Певно, вам цікаво про них дізнатися, чи не так? На особливу увагу заслуговує звичай приховування свого обличчя під маскою, тому зараз трохи цікавої інформації про ці загадкові аксесуари будь-якого учасника цього дійства.

            Для участі у Венеційському карнавалі єдиною обов'язковою умовою було бути в масці. Венеційські маски вирізняються неабиякою вишуканістю, таємниці і художня майстерність виготовлення яких коріняться, як у народній, так і професійній традиціях. У добу пізнього Середньовіччя у Венеції носіння карнавальних масок набуло такої популярності, що їх почали надягати і в будні, чим нерідко користувалися різного типу злодії. Саме це спонукало Церкву заборонити носіння карнавальних масок не в святкові дні. А в 1608 році в місті навіть видали декрет, за яким чоловіки за носіння в повсякденному житті масок каралися двома роками тюремного ув'язнення і стягненням солідного штрафу, а жінок за це ж правопорушення привселюдно сікли різками. Маска і карнавальний костюм, в першу чергу, персонажів італійської комедії дель арте (Арлекіно, П'єро, Панталоне, Коломбіна тощо) є основними отрибутами дійства. Венеційські маски робилися зі шкіри, тканини або за допомогою оригінальної техніки пап`є-маше. Спочатку маски, очевидно, були простішими, ніж тепер, щодо дизайну та декору, і крім симовлічного, нерідко мали і практичне призначення. У теперішній час маски, які продовжують виготовляти вручну, часто дуже багато декоровані, оздоблені сріблом або золотом, біжутерією, стразами, пір'ям тощо, відтак вони є доволі коштовними.

Основні види венеційських карнавальних масок:

ª     Баута (італ. Baùta) - маска, зазвичай білого кольору, що покривала все обличчя з чітко випнутим виступом для носа і надбровних дуг, вирізами для очей, але «без рота». Оскільки баути утруднювали споживання їжі і поцілунки, подеколи їх виготовляли лише до рівня рота.

 

  ª     Моретта (італ. Moretta) - маска овальної форми, що покривала все обличчя, зазвичай з оксамиту, часто чорного кольору, нерідко з довершенням у формі пір'їни. Вважається, що маску вперше виготовили у Франції, але у Венеції вона швидко набула популярності. Маска була «жіночою», тобто її носили переважно жінки. Окрім свят її надягали, вирушаючи на таємні побачення.

 

  

ª     Ларва (італ. Larva) - типова і найбільш поширена венеціанська овальна маска, зазвичай білого кольору, на все обличчя з невеликим отвором для рота, яку носили з трикутним капелюхом і плащем.

           

         Починаючи від 1990-х років, навіть попри деякі обмеження з боку місцевої влади, до Венеції у дні святкування карнавалу прибувають понад мільйон туристів, левова частка яких із закордону. Зберігаючи в цілому традиції минувшини, а саме костюмовану ходу, народні гуляння, виступи аматорських і професійних колективів, концерти і вистави, як на театральній сцені, так і на міських площах і вулицях, а головне, неповторну атмосферу веселого і безтурботного свята, організатори карнавалу останнім часом привнесли низку нових традицій. Так, 1996 року Венеціанський карнавал отримав власний гімн, який спеціально написав відомий французький кутюрьє П`єр Карден. Однією із «звабинок» Венеціанського карнавалу став т.зв. «політ янгола»: з купола базиліки Святого Марка (заввишки 70 метрів) просто в юрбу на площі линвою спускається «янгол», насправді спеціально запрошений гість. Політ янгола - своєрідна данина шани стародавнім венеціанським акробатам, які в минулому виконували свої трюки нерідко з ризиком для життя.

Ось деякі фото з цього карнавалу:

А ось так вбралася б я: