З прийдешніми святами! 

З Новим роком і Різдвом Христовим!

     Ім’я Юлія в перекладі з грецької мови означає «пухнаста», «хвиляста», а по-латині це ім’я означає «липневий», «з роду Юліїв». Є дві основні версії походження імені Юлія: грецька та римська. З грецької версії ім’я Юлія вийшло від слова «юлос» – «кучерявий». За іншою ж версією ім’я Юлія утворилося від римського родового імені Julius. Так іменували патриціанок з роду Юліїв у Стародавньому Римі, наприклад, Юлія Цезаріс. Історія походження імені Юлія досить заплутана, так як це жіноче ім’я також зустрічається і в скандинавських країнах. Там прийнято називати Юліями дівчаток, які народилися в грудні, так як слово «Різдво» звучить як «Йоль». У православних святцях також зустрічається ім’я Юлія, воно згадується в життєписі мучениці Юлії Карфагенської.

     В цілому, я вважаю, що моє ім'я мені підходить як ніяке інше, адже цілком відповідає моєму характеру. Мені воно подобається і я нізащо б не хотіла змінити його.

       11 клас... У ці слова кожен випускник вкладає свій зміст. Але кожен знає, що це вирішальний навчальний рік у житті будь-якої людини. Це рік, коли один вибір має стати основою майбутнього. 11 клас - це рік вибору професії. Багато хто може зіткнутися із складністю прийняття правильного рішення, адже воно де-факто сформує наше майбутнє. 

       Я свій вибір уже зробила. Я хочу навчатися у Київському національному лінгвістичному університеті на факультеті перекладачів (кафедра англійської філології і перекладу). 

       Чому саме така професія? По-перше, мені подобається вчити іноземні мови. Це відкриває перед тобою цілий світ з усім його різноманіттям країн, культур і цікавих людей. По-друге, вчити мови для мене дуже легко, у мене є здібності до цього. Звичайно, якщо постійно самовдосконалюватися, то можна стати справжнім асом у своїй сфері діяльності. По-третє, освіта перекладача дає можливість самореалізуватися також і в інших професіях, таких як, наприклад, журналістика. Людей із професійною освітою перекладача раді бачити і в PR-компаніях, і в туристичних фірмах, і в якості менеджерів. Щодо вузького кола спеціалізації, то можна перекладати фільми, книги, журнали, це може бути усний і письмовий переклад. Вищим пілотажем вважається синхронний переклад. Отож поле діяльності для перекладача дуже широке, потрібно лише шукати можливості.

       Якби мені запрпонували навчатися за кордоном, то я, мабуть, обрала б Інститут перекладачів і міжнародних відносин Страсбурзького університету.

Воєнні фільми - це завжди високе напруження, буря емоцій і трагедія. Адже війна сама по собі - це величезна трагедія, і не лише якоїсь окремо взятої країни та її народу, а кожної особистості, кожної людської долі. Саме тому одним із моїх найулюбленіших є фільм "Незламна", або "Битва за Севастополь". Як на мене, він чи не найкраще показує, наскільки сильно війна здатна зруйнувати життя одних і піднести до вершин інших. А часом трапляється, що зруйнована доля - це і є шлях до вершини. Особливо, якщо ти - жінка...
Це стрічка українсько-російського виробництва 2015 року, знята режисером Сергієм Мокрицьким. Головні ролі у ньому зіграли Юлія Пересільд і Євген Циганов. На мою думку, Юлія Пересільд зуміла дуже майстерно розповісти про свою героїню. А вона у неї особлива. Це одна з найвідоміших жінок-снайперів Другої світової війни, українка Людмила Павличенко. Вона пішла на фронт добровольцем, стала одним із найуспішніших снайперів, знищивши 309 фашистів. Нею захоплювалися, їй присвячували пісні, діти вважали її прикладом для наслідування, її називали "Леді Смерть"... Але лише одиниці, серед я ких була перша леді США Елеонора Рузвельт, бачили в ній жінку. Жінку, у якої війна забирала найдорожчих людей: вона тричі втрачала своє кохання, вона втрачала друзів. Керівництво бачило в ній лише смертоносну машину, але Людмила хотіла лише, щоб помітили її почуття та здатну на емоції (попри професію снайпера) душу. І саме під час поїздки до США у складі делегації молоді та військових вона сказала слова, які, мабуть, стали безсмертними: "Джентельмени, мені лише 25 років і я вбила 309 фашистів за цей час. Чи не вважаєте ви, панове, що ви занадто довго ховаєтеся за моєю спиною?" Ці слова були криком її жіночої душі і знаком для всього світу, що жінки мають бути берегинями людства, а не знищувати його.
Цей фільм один із тих воєнних фільмів, які розповідають не про відвагу в боях, не про визначні події, що змінили хід історії, а про людську душу. Тому його варто переглянути всім.

Карнавал

Карнавал (від лат. Carne - м'ясо і лат. Vale - прощавай) - народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.

Вважають, що слово «карнавал» походить від латинського «carne vale», тобто «прощання з м'ясом». Слово «карнавал» вживається також в широкому сенсі щодо інших бучних святкувань, що часто супроводжуються маскарадами.

Найзнаменитіші карнавали: Венеційський, Бразильський в Ріо-де-Жанейро, Марді Гра в Монреалі і Новому Орлеані, Кельнський та Майнський карнавали в Німеччині.

Традиції святкування карнавалу різні в різних країнах. Іноді карнавал триває кілька днів. Карнавал святкують також у деяких протестантських громадах.

Український аналог карнавалу - масниця. Однак, у східній традиції масниця проводиться в неділю, за шість тижнів до Великодня.

ВЕНЕЦІЙСЬКИЙ КАРНАВАЛ

Карнавал у Венеції є не лише одним із найвідоміших, а й одним із найкрасивіших та найграндіозніших святкових гулянь цього роду.

Отже, трохи про його історію. Карнавал веде своє походження від дуже старих звичаїв - давньоримських язичницьких свят сатурналій, які справлялися на честь римського бога Сатурна після збирання врожаю, впродовж яких скасовувалися всі умовності і кожен веселився, на свій смак і розсуд. Ці свята супроводжувалися масовими гуляннями. Саме звідси походять також карнавальні маски - під час сатурналій рабам дозволялося сидіти за одним столом зі своїми хазяїнами, а з метою позірного «зняття» станової нерівності задля загальних веселощів усі учасники святкування приховували свої обличчя за масками. Вважається, що саме з Венеції карнавал поширився в інших містах Італії та Європи, а тоді вже і у світі в цілому. Перша ж документальна згадка про Венеційський карнавал датується 1094 роком. 1296 року Сенат Венеційської республіки офіційно встановив останній переддень великого посту святковим днем. Аж до кінця XVIII століття Венеційський карнавал лишався головною подією в культурному житті міста, хоча з індустріалізацією у XIX столітті цікавість до нього занепала. Втім, саме в цей час Венеційський карнавал стає широко відомим у світі, він мав і має дотепер значний вплив на світову культуру і мистецтво - від театру та образотворчого мистецтва  до літератури та кіно. У ХХ столітті, не в останню чергу завдяки комерціалізації та залученню міжнародного туризму, Венеційський карнавал переживає свою «другу молодість», ставши однією з основних туристичних принад міста і навіть країни.

Венеційський карнавал має свої неповторні звичаї, яких дотримуються ось уже близько дев`яти століть. Певно, вам цікаво про них дізнатися, чи не так? На особливу увагу заслуговує звичай приховування свого обличчя під маскою, тому зараз трохи цікавої інформації про ці загадкові аксесуари будь-якого учасника цього дійства.

            Для участі у Венеційському карнавалі єдиною обов'язковою умовою було бути в масці. Венеційські маски вирізняються неабиякою вишуканістю, таємниці і художня майстерність виготовлення яких коріняться, як у народній, так і професійній традиціях. У добу пізнього Середньовіччя у Венеції носіння карнавальних масок набуло такої популярності, що їх почали надягати і в будні, чим нерідко користувалися різного типу злодії. Саме це спонукало Церкву заборонити носіння карнавальних масок не в святкові дні. А в 1608 році в місті навіть видали декрет, за яким чоловіки за носіння в повсякденному житті масок каралися двома роками тюремного ув'язнення і стягненням солідного штрафу, а жінок за це ж правопорушення привселюдно сікли різками. Маска і карнавальний костюм, в першу чергу, персонажів італійської комедії дель арте (Арлекіно, П'єро, Панталоне, Коломбіна тощо) є основними отрибутами дійства. Венеційські маски робилися зі шкіри, тканини або за допомогою оригінальної техніки пап`є-маше. Спочатку маски, очевидно, були простішими, ніж тепер, щодо дизайну та декору, і крім симовлічного, нерідко мали і практичне призначення. У теперішній час маски, які продовжують виготовляти вручну, часто дуже багато декоровані, оздоблені сріблом або золотом, біжутерією, стразами, пір'ям тощо, відтак вони є доволі коштовними.

Основні види венеційських карнавальних масок:

ª     Баута (італ. Baùta) - маска, зазвичай білого кольору, що покривала все обличчя з чітко випнутим виступом для носа і надбровних дуг, вирізами для очей, але «без рота». Оскільки баути утруднювали споживання їжі і поцілунки, подеколи їх виготовляли лише до рівня рота.

 

  ª     Моретта (італ. Moretta) - маска овальної форми, що покривала все обличчя, зазвичай з оксамиту, часто чорного кольору, нерідко з довершенням у формі пір'їни. Вважається, що маску вперше виготовили у Франції, але у Венеції вона швидко набула популярності. Маска була «жіночою», тобто її носили переважно жінки. Окрім свят її надягали, вирушаючи на таємні побачення.

 

  

ª     Ларва (італ. Larva) - типова і найбільш поширена венеціанська овальна маска, зазвичай білого кольору, на все обличчя з невеликим отвором для рота, яку носили з трикутним капелюхом і плащем.

           

         Починаючи від 1990-х років, навіть попри деякі обмеження з боку місцевої влади, до Венеції у дні святкування карнавалу прибувають понад мільйон туристів, левова частка яких із закордону. Зберігаючи в цілому традиції минувшини, а саме костюмовану ходу, народні гуляння, виступи аматорських і професійних колективів, концерти і вистави, як на театральній сцені, так і на міських площах і вулицях, а головне, неповторну атмосферу веселого і безтурботного свята, організатори карнавалу останнім часом привнесли низку нових традицій. Так, 1996 року Венеціанський карнавал отримав власний гімн, який спеціально написав відомий французький кутюрьє П`єр Карден. Однією із «звабинок» Венеціанського карнавалу став т.зв. «політ янгола»: з купола базиліки Святого Марка (заввишки 70 метрів) просто в юрбу на площі линвою спускається «янгол», насправді спеціально запрошений гість. Політ янгола - своєрідна данина шани стародавнім венеціанським акробатам, які в минулому виконували свої трюки нерідко з ризиком для життя.

Ось деякі фото з цього карнавалу:

А ось так вбралася б я:

Картины войны

     

На сайті "Острів знань" я переглянула презентацію "Картины войны". Вона мене зацікавила, тому що мені подобається мистецтво часів Другої світової війни, та й сама ця епоха є дуже багатою на події та цікавою для вивчення.Загалом, презентація є досить непоганою. Фотографії надзвичайно цікаві, і, незважаючи на те, що більшість із них - чорно-білі, вони передають настрої Другої світової війни. 

     Але є у неї деякі недоліки. Так, хотілося б, щоб були коментарі до фотографій (хоча б до деяких). Також, на мою думку, фон підібраний не дуже вдало, він набагато яскравіший, ніж фото,  це дуже відволікає і погіршує сприйняття і загальне враження. Ще б я згрупувала фотографії по подіях, людях (адже були світлини як із фронту, так і з блокадних міст, що показують життя військових і мирного населення) або містах, де вони були зроблені, оскільки автор намагався створити ефект переходу від часів війни до наших днів. Але в такому разі треба було б додати світлини ще й із першого параду перемоги, це покращило б загальне враження. 

     Отже, у обраної мною презентації є чимало недоліків. Якби їх виправили, то вона стала б набагато кращою.
http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-598D4955A4373/list-211469C1327

Подивись, який прекрасний світ, в якому ти живеш!

Моє улюблене місце в Києві - Ботанічний сад.